Оксана Маланчак: помилки та уроки в подології

Тільки мудрі і сильні духом люди готові говорити про свої помилки і уроки, які вони винесли. #ProPodo попросив фахівців поділитися своїми історіями з читачами. Більше 50 чоловік відгукнулися на наш заклик. Відверто про помилки та досвід розповідає Оксана Маланчак, голова Асоціації подологів України, керівник центру «Здорова стопа», Львів.

Де і як вчитися?

За свою професійну діяльність з 2003 року я пройшла не один десяток навчань. Оцінюючи сьогодні всі колишні навчання, можу однозначно сказати, що не шкодую ні часу, ні коштів, потрачених на жодне з них. Це був досвід! Були різні: як мега круті, так і ні про що. Якщо не було б поганих навчань, то я мабуть не навчилася б диференціювати інформацію і достойно оцінювати дійсно якісне навчання.

Але я помилялася і тепер можу порадити, як не слід робити:

  • завжди оцінюйте навчальний клас: наявність професійного обладнання, косметики, інструменту і стерилізації. Хочете вірте, хочете ні, але якщо викладач серйозно ставиться до таких речей, то він таки чогось вас навчить. Окрім цього, після навчання у вас з’явиться мета.
  • викладач повинен бути практиком. Так склалося, що подологічні курси сьогодні – це дуже хороший спосіб заробити, саме тому у викладання подалися усі кому не лінь. Зверніть увагу , що викладач, який має власну практику, проводить навчання не так часто, оскільки часу на це обмаль, але ви точно отримаєте не лише теорію і практичні навички, але і  досвід викладача з усіма його помилками. Якщо ж викладач увесь час «гастролює», то скоріш за все часу на практику у нього просто нема, а відповідно він не спостерігає динаміку, не бачить ускладнень і не аналізує результат. Виняток – викладачі, у яких за плечима мінімум 15 років практичної діяльності.
  • не спішіть! Саме безтолкове моє навчання було по ортоніксії, і проблема була не в викладачі і не в школі. Проблема була в тому, що на цей курс я пішла відразу після базового курсу педикюру. Я просто була не готова! Повернулася я до ортоніксії лише через 5 років.
  • між навчанням давайте собі шанс «закріпити» матеріал. Курси частіше ніж раз в пів року особисто з моєї практики були зайвими, я бігала за дипломами і не мала часу відпрацювати і закріпити пройдений матеріал.
  • викладач-лікар не завжди орієнтується в подологічних процесах. Це не показник.
  • усі дипломи нелегальні! Дипломи німецькі, французькі та інші – це такі самі папірці, як і українські. Жоден не дає вам офіційного права займатися подологією, оскільки в Україні подології не існує на законодавчому рівні. Тому обирайте знання, а не диплом.
  • вчіть анатомію!

Власне навчання

Перше навчання я провела в 2014 році.  Готувалася до нього я місяців 5-6. Як я оцінюю своє навчання? Кожне наступне було точно краще за попереднє. Я завжди вношу в програму зміни.

Що  я робила не так?

  • намагалася дати все і відразу! Результат – я розуміла, про що я говорю і що роблю, а от студенти навряд.
  • складні моделі на базовому курсі. Зробити з «страшних» стоп красиві не так вже й важко, а от спробуйте зробити з красивих ідеальні! Саме на таких стопах відпрацьовується положення руки, натиск, кут і ще багато деталей.
  • відсутність робочих зошитів! Коли студенти усе конспектують за викладачем, ми втрачаємо час. Коли вони нічого взагалі не пишуть , ми втрачаємо студентів.
  • найкращі студенти- ті, в яких нічого не виходить! Спочатку я думала, що це просто не їхнє і навіть не дуже цим переймалась, але з практикою зрозуміла: найкращий студент – не той, у кого все легко виходить, а той у кого нічого не виходить! Саме вони вчать нас вчити. І саме їхніми успіхами дійсно гордишся.

Люди

Я завжди працювала з усіма, хто хотів зі мною працювати, і завжди припиняла співпрацю тоді, коли партнер говорив лише про гроші.  

Чи помилялася я в людях? Ні! Усі, хто зі мною працював, ставали моїми вчителями в чомусь, кожен з них мене змінив, після кожного я росла.

Помилки в роботі з клієнтами:

  • відсутність договору! Договір – ваш захист. Це друге після стерилізації, що повинно в вас бути.
  • бажання зекономити гроші клієнта (клієнти не цінять того, що отримують безкоштовно, і вас теж не цінять).
  • бажання допомогти тим, хто сам собі допомогти не хоче. Є категорія людей, яким подобається бути хворими. Проблеми на стопі не є смертельними і завжди є повід пожалітися. Якщо клієнт не співпрацює – прощаємося!
  • у вас завжди повинен бути план усієї терапії. План А і план Б. Клієнт повинен знати, що і скільки часу ви будете робити, знати про усі можливі ускладнення, про ситуацію, коли хід роботи може змінитися, про терміни і вартості . Лише тоді буде довіра і ймовірність претензій зводиться до мінімуму.
  • карта клієнта із фотографіями повинна бути обов’язково. Документуйте усі процедури, що робили, коли робили, коли клієнт не прийшов, яка динаміка і так далі. З досвіду – це врятувало мої гроші і репутацію не один раз!
  • ми – не боги. Чим більше я працюю, тим менше роблю процедур. Є речі, які не можна робити, як би нам не хотілося. І чим швидше ви це зрозумієте, тим краще буде для вашого клієнта, для вас і для вашої репутації.

Процеси і кабінет

Ми не такі багаті, щоб купувати дешеві речі. З досвіду — економія  завжди дорого коштує.  Якісні препарати і обладнання – це не лише якість роботи, це ваше здоров’я.

Якщо хочете, щоб до вас прийшли платоспроможні клієнти, ви повинні відповідати їхньому статусу!

Чим більшими ви стаєте, тим апетитніші  для конкурентів, тому будьте готові. Усе повинно відповідати нормам, лише тоді вас не так легко буде з’їсти.

Якщо у вас нема коштів , щоб відкрити свій кабінет, ідіть працювати в салон і накопичуйте. Ніколи не працюйте на дому! Я там була – це повільна професійна смерть.

Закони і нормативи

Робіть те, що добре вмієте!  За роботу, яку не вмієте робити, заплатіть гроші спеціалістам. Як показує практика, так дешевше.

Я роками тягнула все на собі, бо думала, що фінансово не можу собі дозволити ні бухгалтера, ні фінансиста, ні навіть прибиральницю. Але з появою кожного нового працівника голова і руки ставали вільнішими, робота робилася швидше і якісніше. Як результат – прибуток зростав в рази.

Про головне

Якщо ви ідете в подологію, щоб заробити, не йдіть взагалі! Це не та робота, яку можна робити і не любити. Будьте готові завжди вчитися, бо це медицина, як би ми це не заперечували.

Читайте также по теме:

Работа над ошибками подолога: 3 личных истории

Оксана Маланчак про гуру, кохання та з’їзд у Львові

Лейла Черкезова о мерседесах, тракторах, истоках и будущем

Виктория Ломмен о педикюре в стране тюльпанов

Юлия Капица: о конгрессах, чемпионатах и образовании